конина
КОНИНА, и, ж. 1. Кінське м'ясо; конятина. Татари споживали конину й баранину (Панч, Гомон. Україна, 1954, 125); Черниш наздогнав двох дівчат. Одна з них несла шмат мерзлої конини (Гончар, І, 1954, 244).
2. розм. Кінь (у 1 знач.); заморений, слабосилий кінь; конячина. Малі сани тягнула рудава конина (Коб., Вибр., 1949, 336); - Конина смирна, якраз для такого кіннотника, як ти (Тют., Вир, 1964, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конина | конини |
Родовий | конини | конин |
Давальний | конині | конинам |
Знахідний | конину | конини, конин |
Орудний | кониною | конинами |
Місцевий | на/у конині | на/у конинах |
Кличний | конино | конини |