котик
КОТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до кіт. Білий котик спав на лаві серед нашого двора (Забіла, Одна сім'я, 1950, 65); * У порівн. Стрибнув [Івась], як котик (Мирний, І, 1954, 239).
2. Морський ссавець із цінним хутром; водиться в північній частині Тихого океану. Котики - один з видів тюленів - мають хутро, міцність і краса якого дуже ціниться (Фіз. геогр., 5, 1956, 59); // Хутро цієї тварини. Ви можете серед білого дня підійти до кожного одесита - хай на ньому буде каракуль і котик - і запропонувати йому участь у фільмові (Ю. Янов., V, 1959, 118).
3. Суцвіття верби та деяких інших односім'ядольних рослин. На придорожніх вербах сіріли оксамитові котики (Тулуб, Людолови, II, 1957, 325); Зупинився [хлопчик] біля куща червонолозу, що не в пору рясно бризнув ніжними сріблясто-синюватими котиками (Стельмах, На.. землі, 1949, 327).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | котик | котики |
Родовий | котика | котиків |
Давальний | котикові, котику | котикам |
Знахідний | котик, котика | котики, котиків |
Орудний | котиком | котиками |
Місцевий | на/у котику | на/у котиках |
Кличний | котику | котики |