кочувати
КОЧУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Часто переїжджати з місця на місце зі своїм житлом і майном (про народи, племена тощо). Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном (Сл. Гр.); // розм. Мандрувати. Хто в пустині кочує. Край криниці.. [радий] спочивать (Фр., X, 1954, 401); // Переходити, пересуватися, перелітати з одного пасовища, місця годівлі на інше (про тварин, птахів). Отари кочують по степах (Сл. Гр.); Вовки.. весною і літом.. живуть осіло, а восени й зимою кочують (Наука.., 2, 1959, 46).
2. перен., ірон., жарт. Часто переходити з одного місця в інше, змінюючи місце праці, проживання тощо. Шукає [Кузьма] роботи, кочує: То в трест, то на шахту вінтиць... (С. Ол., Вибр., 1959, 215).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кочую | кочуємо |
2 особа | кочуєш | кочуєте |
3 особа | кочує | кочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кочуватиму | кочуватимемо |
2 особа | кочуватимеш | кочуватимете |
3 особа | кочуватиме | кочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кочував | кочували |
Жіночий рід | кочувала | |
Середній рід | кочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кочуймо | |
2 особа | кочуй | кочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кочуючи | |
Минулий час | кочувавши |