куратор
КУРАТОР, а, ч. 1. Особа, якій доручено наглядати за якою-небудь роботою. Величезна туша куратора Праскіна ледве вміщалась у кріслі. З-під низького лоба дивилися невеликі осоловілі очі (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 426); // заст. Опікун. Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише грунт на тебе, бо його ще не один ошукає (Март., Тв., 1954, 125).
2. Студент-медик, який стежить за перебігом хвороби у хворого, що перебуває на стаціонарному лікуванні.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | куратор | куратори |
Родовий | куратора | кураторів |
Давальний | кураторові, куратору | кураторам |
Знахідний | куратора | кураторів |
Орудний | куратором | кураторами |
Місцевий | на/у кураторі, кураторові | на/у кураторах |
Кличний | кураторе | куратори |