кінцевий
КІНЦЕВИЙ, а, е. 1. Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній. Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (Коцюб., I, 1955, 323); Трамвай, нарешті, обігнувши кільце, спинився на кінцевій зупинці (Збан., Любов, 1957, 126).
2. Завершальний, остаточний. Поряд з врахуванням кінцевих результатів виробництва слід обов'язково враховувати особистий вклад кожного робітника в загальні результати (Рад. Укр., 13.VI 1962, 3); // Який визначає собою яку-небудь діяльність і завершує її; основний. Кінцева мета.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кінцевий | кінцева | кінцеве | кінцеві |
Родовий | кінцевого | кінцевої | кінцевого | кінцевих |
Давальний | кінцевому | кінцевій | кінцевому | кінцевим |
Знахідний | кінцевий, кінцевого | кінцеву | кінцеве | кінцеві, кінцевих |
Орудний | кінцевим | кінцевою | кінцевим | кінцевими |
Місцевий | на/у кінцевому, кінцевім | на/у кінцевій | на/у кінцевому, кінцевім | на/у кінцевих |