ЛЮБОВ, і, ж. 1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання (у 1 знач.). - Ізольдо! Ох, Ізольдо! Прийми любов мою! (Л. Укр., І, 1957, 410); Не бійся смутку, що пливе З великої любові, Ні вітру, що у серці рве Всі струни співакові (Рильський, III, 1961, 56) Я теж люблю. Палка, важка, Нерадісна моя любов; Вона, мов слабість десь яка, Ввійшла мені вже в кість і кров (Фр., XIII, 1954, 143); В муках любові стою край вікна (Сос., І, 1957, 200); * Образно. В осінню ніч сорок першого року прощання лунали над Дніпром.. Розлучалась любов з любов'ю, надія з надією, прощалось нездійсненне заміжжя (Довж., І, 1958, 280); * У порівн. І в дійсність радісну, як юність і любов, Він [комсомол] учнем Партії коханим увійшов (Рильський, III, 1961, 28); // перен . Той, кого люблять (у 2 знач.). Вона [Маня], та колишня моя любов, зірвала заручини (Коб., III, 1956, 96); З колодниками гнали його [поета] по етапу, а за ним пішла і його любов - його дівчина (Стельмах, І, 1962, 458); // Стосунки між чоловіком і жінкою, викликані сердечною прихильністю. - Творіть дітей, молоді. Були ви щедрі на бойовий труд, будьте щедрі й на любов, на крики народжень (Довж., І, 1958, 335); // розм . Інтимні стосунки з особою іншої статі. Щоб з вдовами не женихався [Еней], Над мертвими не наглумлявся, Жінок любов'ю не морив (Котл., І, 1952, 145); Над вулицею десь біля бульварів, лякаючи поодиноких мисливців за любов'ю, проходить пісня (Ю. Янов., II, 1958, 61).

[Не] до любові - [не] подобається, [не] любий. - Мені бог уже послав такого, що й до любові, й до пари (Вовчок, І, 1955, 24); Батько мій закохався в моїй матері і взяв її, як казав не раз: "в одній льолі та до любові" (Збірник про Кроп., 1955, 12); - Я з нею не можу жити... вона мені не до любові... (Коцюб., І, 1955, 37).

@ Закручувати (закрутити) любов див. закручувати.

2. Почуття глибокої сердечної прив'язаності до кого-, чого-небудь. І іменем твойого сина, Твоєї скорбної дитини, Любов і правду рознесли [святії] По всьому світу (Шевч., II, 1953, 323); Огнище те - любов до країни своєї, до свого народу (Коцюб., І, 1955, 169); - Не лише, каже, зненависть, а насамперед любов рухає наші армії вперед. Гаряча братерська любов до всіх трудящих людей на землі (Гончар, III, 1959, 444); Прекрасна Ольго! Духу не вгаси, Як не вгашала ти ніколи! Стрічная тобі любов од нас! (Тич., II, 1957, 46); // Глибока повага, шанобливе ставлення до людини. Коли вийшли на сцену зовсім юні мічурінці-комсомольці й піонери в піонерських галстуках - і повернули йому [І. В. Мічуріну], своєму дідусеві, з любов'ю його яблука.. - він тихо заплакав (Довж., І, 1958, 499); // Глибока приязнь, викликана родинними зв'язками. Не сила держить Уляну на ногах, не здоров'я.., а держить її серце, матерня гаряча любов (Мирний, І, 1954, 302); Перед ним постають оченята доньки й синка, сповнені найвищої любові і принади до матері (Досв., Вибр., 1959, 269); З любов'ю дивиться на доньку Мирон (Стельмах, II, 1962, 72); // перен . Той, кого люблять (у 1 знач.). І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов, єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Шевч., II, 1953, 270).

3. до чого. Інтерес до чого-небудь. - А в синка, бачу, нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева (Стельмах, І, 1962, 255); // Внутрішній, духовний потяг до чого-небудь. Любов до літератури у мене розвинулась доволі рано (Коцюб., III, 1956, 233); Я був весь в полоні любові до чудесного Далекого Сходу і сценарій писав з великим натхненням (Довж., І, 1958, 26); // Пристрасть до чого-небудь. Батько знову забував, що його за любов товктися між кіньми і скажена мчати верхи люди беззлобно охрестили рудим дідьком (Стельмах, І, 1962, 69).