лірика
ЛІРИКА, и, ж. 1. Один з трьох родів літератури, поряд з епосом і драмою, в якому з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора до зображуваного. Поема створюється і існує на грунті взаємозв'язку двох літературних родів: епосу і лірики (Мал., Думки.., 1959, 55); Велике місце в народній поезії і пісенній творчості займає лірика (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 91); // Емоційний елемент у творчості письменника. Були поети, у вірші яких почали проникати тенденції ідилічності, аполітизму, втечі в чисту лірику (Про багатство л-ри, 1959, 134).
2. Твори цього роду поезії. Рання високопоетична лірика Шевченка переважно романтична (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 152); - Ось - гранки, збірку лірики видаю (Головко, II, 1957, 473).
3. перен., розм . Ліричний настрій. - Така лірика найшла на мене після Грінави... Не хотілося ні з ким сваритися, з кожним братався б... (Гончар, III, 1959, 335).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лірика | лірики |
Родовий | лірики | лірик |
Давальний | ліриці | лірикам |
Знахідний | лірику | лірики |
Орудний | лірикою | ліриками |
Місцевий | на/у ліриці | на/у ліриках |
Кличний | лірико | лірики |
лірик
ЛІРИК, а, ч . Автор ліричних поезій; ліричний поет. Поет-лірик передає думки, почуття, настрої, викликані як навколишньою дійсністю, так і своїми переживаннями (Укр. літ., 9, 1957, 111); Взагалі Франка - лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику (Коцюб., III, 1956, 42); Ми знаємо Шевченка і як лірика м'якого, і як філософа глибокого (Тич., III, 1957, 80); // перен . Людина ліричних настроїв. - За складом своєї душі я ліберал і лірик (Стельмах, І, 1962, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лірик | лірики |
Родовий | лірика | ліриків |
Давальний | лірикові, лірику | лірикам |
Знахідний | лірика | ліриків |
Орудний | ліриком | ліриками |
Місцевий | на/у лірику, лірикові | на/у ліриках |
Кличний | лірику | лірики |