майстерний
МАЙСТЕРНИЙ, а, е. 1. Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений. - Якби вона [Марта] не була така майстерна в роботі, - казала не раз мама, - то я б і однієї години не держала при домі (Мирний, IV, 1955, 337); // Який усе вміє робити. Робітник з нього, правда, на славу: усяке діло в нього кипить: він і стріху вкриє, він і тесля, і столяр..: одно слово, майстерний чоловік! (Григ., Вибр., 1959, 255); // Який відзначається вправністю; вправний (див. вправний1). Майстерна рука.
2. Який робиться, виконується з великою вправністю. Високий стиль вірша в його [М. Садовського] майстерній подачі поєднувався з благородною стриманістю і життєвою простотою (Минуле укр. театру, 1953, 163); Як хороше - маневри! Кожна верховина буде фортецею, кожна ущелина й узгір'я будуть свідками гарячих боїв, майстерного маневрування (Донч., II, 1956, 275); // Зроблений, виконаний дуже вміло; досконалий. На середині [світлиці] в майстерних козубах горіла найчистіша живиця і ялівцеві ягоди (Фр., III, 1950, 137); Кам'яні бойові сокири відзначаються майстерною формою й старанною обробкою поверхні (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 100).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | майстерний | майстерна | майстерне | майстерні |
Родовий | майстерного | майстерної | майстерного | майстерних |
Давальний | майстерному | майстерній | майстерному | майстерним |
Знахідний | майстерний, майстерного | майстерну | майстерне | майстерні, майстерних |
Орудний | майстерним | майстерною | майстерним | майстерними |
Місцевий | на/у майстерному, майстернім | на/у майстерній | на/у майстерному, майстернім | на/у майстерних |