майстерність
МАЙСТЕРНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. майстерний 1; умілість, вправність. Навчись майстерності.., щоб у твоїй руці легкій з'явилась певність (Уп., Вірші.., 1957, 76); Майстерність письменника в тому, щоб заговорити до читача мовою його серця і мовою його розуму (Смолич, VI, 1959, 70); * Образно. [Елеазар:] Сьогодні я співав їм [чужинцям] про Офір, Сідон і Тір, про їх майстерність, мудрість, про скарби їх, яких нема й не буде ніколи у скарбницях вавілонських (Л. Укр., II, 1951, 142).
2. чого . Висока якість виконаної роботи, твору тощо; досконалість. Майстерність комедії доведена була Саксаганським до рівня досконалої віртуозності, в якій - поряд з гримом, з "обігруванням речей" на сцені, з безпомилковим почуттям партнера й ансамблю - перше місце займала подача фрази (Рильський, III, 1955, 347).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | майстерність | майстерності |
Родовий | майстерності, майстерности | майстерностей |
Давальний | майстерності | майстерностям |
Знахідний | майстерність | майстерності |
Орудний | майстерністю | майстерностями |
Місцевий | на/у майстерності | на/у майстерностях |
Кличний | майстерносте | майстерності |