майстер
МАЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець з якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Шевч., II, 1953, 271); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Вовчок, VI, 1956, 278); Якби хлопець - справа ясна: можна притулити десь у ремісничій школі, щоб на майстра научався (Кач., II, 1958, 24); Будинок колійного майстра мав дві кімнати (Смолич, Ми разом.., 1950, 34).
2. Керівник окремої ділянки виробництва. Веселі домики тонули в вербах.. Там жили всі німецькі майстри й директор сахарні (Н.-Лев., II, 1956, 199); Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Донч., VI, 1957, 161).
3. чого, без додатка і з інфін . Той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості. По роботі пізнати майстра (Номис, 1864, № 7338); Робота була така гарна, така чиста, колесо було так.. зроблено, наче його зробив справжній майстер (Н.-Лев., II, 1956, 171); Народ у свою чергу дуже шанує і поважає своїх письменників, тих славетних майстрів рідного слова, що оздобили його мову своїми невмирущими творами (Мирний, V, 1955, 308); Багато на Поліссі видатних майстрів високих врожаїв (Колг. Укр., 12, 1958, 45); // на що і з інфін., розм. Вміла, спритна в чомусь людина. Майстер читати, писати й з горшків хватати (Номис, 1864, № 11063); [Чоловіки:] Може б ти, Остапе, поборовся з ним [борцем], ти ж колись на це майстер був (Вас., III, 1960, 106); - А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! - похвастався дід (Донч., II, 1956, 58).
Майстер своєї справи - той, хто досяг високої майстерності, досконалості в чомусь; Майстер спорту - звання, що надається людям, які досягли видатних успіхів у певній галузі спорту; людина, що має це звання. Звання майстра спорту є почесним, довічним і надається спортсменам - громадянам СРСР, які мають спортивні досягнення, встановлені для цього звання з окремих видів спорту (Худ. гімнаст., 1958, 4); Майстри мистецтв - провідні артисти. Під час Декади, крім музичних колективів і ансамблів, перед москвичами виступатимуть солісти - майстри мистецтв України (Наука.., 10, 1960, 8).
@ На всі руки майстер див. рука.
4. розм . Те саме, що тесляр. Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом не хату, а цілий невеличкий будинок (Мирний, II, 1954, 258).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | майстер | майстри |
Родовий | майстра | майстрів |
Давальний | майстрові, майстру | майстрам |
Знахідний | майстра | майстрів |
Орудний | майстром | майстрами |
Місцевий | на/у майстрі, майстрові | на/у майстрах |
Кличний | майстре | майстри |
майстрів
МАЙСТРІВ, рова, рове. Прикм. до майстер; належний майстрові. З вікон майстрова дружина бачила, як на заводі загорілася жарина (Рудь, Дон. зорі, 1958, 82); Усі слова - співучі струни, Коли під майстровим смичком... (Рильський, Поеми, 1957, 155); // Власт. майстрові. Жаль мені.. прощатися з тобою, бо маєш в руках майстрову жилу, талан (Стельмах, І, 1962, 120).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | майстрів | майстрова | майстрове | майстрові |
Родовий | майстрового | майстрової | майстрового | майстрових |
Давальний | майстровому | майстровій | майстровому | майстровим |
Знахідний | майстрів, майстрового | майстрову | майстрове | майстрові, майстрових |
Орудний | майстровим | майстровою | майстровим | майстровими |
Місцевий | на/у майстровому, майстровім | на/у майстровій | на/у майстровому, майстровім | на/у майстрових |
майстро
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | майстро | майстри |
Родовий | майстра | майстрів |
Давальний | майстрові, майстру | майстрам |
Знахідний | майстра | майстрів |
Орудний | майстром | майстрами |
Місцевий | на/у майстрі, майстрові | на/у майстрах |
Кличний | майстре | майстри |
майстровий
МАЙСТРОВИЙ, а, е, рідко . 1. Який займається майстерством (у 1 знач.). - А тих [годинників], що на руці, як ото в тебе, не люблю. Я чоловік майстровий, біля верстата, з терпугом, зачеплю, розіб'ю (Коп., Земля.., 1957, 80); Внизу, над самим Дніпром, розкинувся Поділ.. Тут починалась слава майстрового люду (Цюпа, Україна.., 1960, 135).
2. у знач. ім. майстровий, вого, ч. . Робітник, ремісник. - Ти мало бачив людей.. Є багато й майстрових, усяких ремісників (Мирний, І, 1954, 347); Того ж дня споряджено до Наливайка в штаб вісім посланців, на чолі з паном Скшетуським, зодягненим за майстрового (Ле, Україна, 1940, 231).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | майстровий | майстрові |
Родовий | майстрового | майстрових |
Давальний | майстровому | майстровим |
Знахідний | майстрового | майстрових |
Орудний | майстровим | майстровими |
Місцевий | на/у майстровому, майстровім | на/у майстрових |
Кличний | майстровий | майстрові |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | майстровий | майстрова | майстрове | майстрові |
Родовий | майстрового | майстрової | майстрового | майстрових |
Давальний | майстровому | майстровій | майстровому | майстровим |
Знахідний | майстровий, майстрового | майстрову | майстрове | майстрові, майстрових |
Орудний | майстровим | майстровою | майстровим | майстровими |
Місцевий | на/у майстровому, майстровім | на/у майстровій | на/у майстровому, майстровім | на/у майстрових |