малопомітний
МАЛОПОМІТНИЙ, а, е. 1. Такий, якого майже не видно, важко помітити. Місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим, чарівним огнем (Вас., І, 1959, 130); Біля кутків рота в нього з'явились малопомітні борозни (Чорн., Визвол. земля, 1959, 39).
2. перен . Який нічим не виділяється серед інших; рядовий, звичайний. Катерина хотіла довести світові, що тільки вона, одна вона - невродлива, малопомітна - матиме доктора Безбородька (Вільде, Сестри.., 1958, 509); Розвиваючись до Великого Жовтня у виключно тяжких умовах, українська журналістика протягом століття перетворилася з малопомітного й маловпливового явища на явище великого суспільно-політичного значення (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | малопомітний | малопомітна | малопомітне | малопомітні |
Родовий | малопомітного | малопомітної | малопомітного | малопомітних |
Давальний | малопомітному | малопомітній | малопомітному | малопомітним |
Знахідний | малопомітний, малопомітного | малопомітну | малопомітне | малопомітні, малопомітних |
Орудний | малопомітним | малопомітною | малопомітним | малопомітними |
Місцевий | на/у малопомітному, малопомітнім | на/у малопомітній | на/у малопомітному, малопомітнім | на/у малопомітних |