мамій
МАМІЙ, я, ч., ірон. Розпещений, виніжений син. - Так постій, Карпику, я піду матері спитаю. - От мамій! Нащо її питати (Мирний, І, 1954, 245); Дем'янко.. тулився до материних грудей, не кажучи й слова. "От мамій, - сказав батько, - тебе ніяка війна не переробила, мамій та й годі!" (Ю. Янов., Мир, 1956, 163).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мамій | мамії |
Родовий | мамія | маміїв |
Давальний | мамієві, мамію | маміям |
Знахідний | мамія | маміїв |
Орудний | мамієм | маміями |
Місцевий | на/у мамії | на/у маміях |
Кличний | мамію | мамії |