марнодум
МАРНОДУМ, а, ч ., розм. Людина, яка любить удаватися в зайві, непотрібні міркування, роздуми. [Ядвіга:] Бусю! Ти ж наперед юнацтво все кляла? [Грохольська:] Бо всі тепер юнаки марнодуми (Стар., Вибр., 1959, 512); В його словах Стадницький вчуває не тільки жало насмішки, але і якусь зверхність. "Зверхність ідеалів бідніших, - недоброзичливо визначає в думці.. - Марнодум" (Стельмах, І, 1962, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | марнодум | марнодуми |
Родовий | марнодума | марнодумів |
Давальний | марнодумові, марнодуму | марнодумам |
Знахідний | марнодума | марнодумів |
Орудний | марнодумом | марнодумами |
Місцевий | на/у марнодумі, марнодумові | на/у марнодумах |
Кличний | марнодуме | марнодуми |