мелодичний
МЕЛОДИЧНИЙ, а, е. 1. спец. Стос. до мелодії (у 1 знач.). Ніщинський користується всім мелодичним, ладовим і метро-ритмічним багатством українського музичного фольклору (Укр. клас. опера, 1957, 146); Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми (Мист., 6, 1955, 10).
2. рідко. Те саме, що мелодійний 1. Почався мелодичний Лисенків дует (Н.-Лев., III, 1956, 310).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мелодичний | мелодична | мелодичне | мелодичні |
Родовий | мелодичного | мелодичної | мелодичного | мелодичних |
Давальний | мелодичному | мелодичній | мелодичному | мелодичним |
Знахідний | мелодичний, мелодичного | мелодичну | мелодичне | мелодичні, мелодичних |
Орудний | мелодичним | мелодичною | мелодичним | мелодичними |
Місцевий | на/у мелодичному, мелодичнім | на/у мелодичній | на/у мелодичному, мелодичнім | на/у мелодичних |