Металічний
МЕТАЛІЧНИЙ, а, е. Те саме, що металевий. Він знайшов металічні жили і артемівську сіль (Видатні вітч. географи, 1954, 110); О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металічним гребінцем (Н.-Лев., IV, 1956, 112); Раптом в ушах його ніби щось лопнуло, і він почув тонкий металічний звук (Кол., Терен.., 1959, 210); Відтам доносилися часто молоді, свіжі голоси дітей о. Крайника: сріблистий сміх панночок, здоровий, металічний регіт паничів-студентів (Фр., VII, 1951, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | металічний | металічна | металічне | металічні |
Родовий | металічного | металічної | металічного | металічних |
Давальний | металічному | металічній | металічному | металічним |
Знахідний | металічний, металічного | металічну | металічне | металічні, металічних |
Орудний | металічним | металічною | металічним | металічними |
Місцевий | на/у металічному, металічнім | на/у металічній | на/у металічному, металічнім | на/у металічних |
металевий
МЕТАЛЕВИЙ, а, е. 1. Прикм. до метал. Он підходять до печей платформи, З них скидають металевий брухт... (Шер., Дружбою.., 1954, 25); // Зробл., вигот. з металу. Ноги, немов металеві пружини, безупинно і рівно стукають в землю (Коцюб., II, 1955, 241); Через розчинені двері в яскравому світлі вилискували металеві частини десятка різних моторів (Смолич, І, 1958, 96).
2. Власт. металу. Гриміли металеві звуки з усіх усюд, де можна було схопити казанок, чи дзвін, чи просто шматок залізяки, щоб калатати в неї для безцільного, пекельного галасу в замку (Ле, Наливайко, 1957, 283); Чути неприємний металевий скрип, коли "сокира" входить у метал (Собко, Біле полум'я, 1952, 322); * Образно. Токарні верстати, невгаваючи, співають металеву пісню, гудуть мотори, і срібна стружка витинає тонко, як струна на скрипці (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 271).
3. перен. Такий, як метал, такий, як у металу. Ураз зіниці в хлопця загорілися якимсь холодним, металевим блиском (Донч., Вибр., 1948, 120); Як глянули на парубка у прийомі та помацали його металеві мускули, як послухали й биття могутнього серця, так і сказали в один голос: "У флот його" (Збан., Сеспель, 1961, 319); // Який нагадує звуки від удару по металу (голос, сміх і т. ін.); дзвінкий. Недовго сумує отаман. Його засмалене мужнє обличчя спахнуло вже звагою, і металевим гострим голосом вигукує він над сполоханим табором наказ (Коцюб., І, 1955, 184); Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна (Тич., І, 1957, 245).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | металевий | металева | металеве | металеві |
Родовий | металевого | металевої | металевого | металевих |
Давальний | металевому | металевій | металевому | металевим |
Знахідний | металевий, металевого | металеву | металеве | металеві, металевих |
Орудний | металевим | металевою | металевим | металевими |
Місцевий | на/у металевому, металевім | на/у металевій | на/у металевому, металевім | на/у металевих |