метляти
МЕТЛЯТИ, яю, яєш, недок. 1. перех. і неперех. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). Вітер сердито метляв на всі боки сухі кущі (Хор., Ковила, 1960, 3); Сафрон, метляючи полами довгого поношеного піджака, широкою розхитаною ходою поспішав на хутір (Стельмах, На.. землі, 1949, 252); Вітер шелестів житами, метляв хустиною білою на дівчині (Головко, І, 1957, 214); Буря метляла розпатланим волоссям, шпурляла в обличчя мокрим колючим снігом (Донч., III, 1956, 131); // безос. Про сильне розгойдування під час дуже швидкого руху. Ще поїзд ішов повним ходом, від якого задню теплушку метляло в боки, як чабанського батога, а вже всі були на ногах, стояли біля дверей (Ле, Ю. Кудря, 1956, 74); // чим. Ритмічно рухати із сторони в сторону; гойдати, махати. Супроти Петра примостилася на голоблях від бочки з водою білява дівчина, безжурно метляє босими ногами та, як синиця, щебече щось (Вол., Озеро.., 1959, 61); Здивовано побачив [господар], як в'ється Мурза [собака] навколо невідомого чоловіка, як метляє хвостом і скиглить від радісного хвилювання (Тулуб, Людолови, II, 1957, 254).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | метляю | метляємо |
2 особа | метляєш | метляєте |
3 особа | метляє | метляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | метлятиму | метлятимемо |
2 особа | метлятимеш | метлятимете |
3 особа | метлятиме | метлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | метляв | метляли |
Жіночий рід | метляла | |
Середній рід | метляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | метляймо | |
2 особа | метляй | метляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | метляючи | |
Минулий час | метлявши |