метробудівець
МЕТРОБУДІВЕЦЬ, вця, ч. Будівник метрополітену. Метробудівці розповідали поетам про життя своє і труд (Сос., Близька далина, 1960, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | метробудівець | метробудівці |
Родовий | метробудівця | метробудівців |
Давальний | метробудівцеві, метробудівцю | метробудівцям |
Знахідний | метробудівця | метробудівців |
Орудний | метробудівцем | метробудівцями |
Місцевий | на/у метробудівці | на/у метробудівцях |
Кличний | метробудівцю | метробудівці |
метробудівка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | метробудівка | метробудівки |
Родовий | метробудівки | метробудівок |
Давальний | метробудівці | метробудівкам |
Знахідний | метробудівку | метробудівок |
Орудний | метробудівкою | метробудівками |
Місцевий | на/у метробудівці | на/у метробудівках |
Кличний | метробудівко | метробудівки |