мимохідь
МИМОХІДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом'яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (Фр., VI, 1951, 179); - Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив (Тют., Вир, 1964, 337); Помітивши Ганну, Остапенко зачепив і її мимохідь. - Не спиться нашій матусі? Молода кров грає? І - пішов (Гончар, II, 1959, 265).
2. перен. Не зосереджуючись на чому-небудь; між іншим. - В степах Казахстану, доживаючи сто літ, - немовби між іншим, мимохідь каже Джамбул, - я сивий, мов сніг на хребтах Ала-Тау (Тич., III, 1957, 69); Воркує біля нього [Петрика] Василинка, а дорослим мимохідь каже, що мати пішла до церкви, а тато щойно вийняв два щільники і розрізає їх на шматки (Стельмах, II, 1962, 246).