мугикати
МУГИКАТИ, мугикаю, мугикаєш і мугичу, мугичеш, недок. 1. перех. і без додатка. Стиха, невиразно наспівувати. А Петрусь, її єдиная дитина, Гуляв собі пренеповинний В саду та арію якусь Мугикав стиха (Шевч., II, 1963, 246); Микола час од часу мугикав, підсідав до піаніно, брав акорди (Досв., Вибр., 1959, 16).
2. неперех. Вимовляти "гм", "мг" і т. ін. Любим голосом малює [мати] йому картину.. серед малих діток, що одно говорить, друге белькоче, а третє в колисці мугиче (Мирний, І, 1949, 181); Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Янов., І, 1954, 186).
Мугикати під ніс що: а) тихо наспівувати щось. От і пішла [Домаха].. То сюди, то туди озирнеться, то пісеньки під ніс собі мугиче (Кв.-Осн., II, 1956, 17); Один [юнак] лиш не спить у пітьмі коридора, Тихенько мугиче під ніс "Єрмака" (Перв., II, 1958, 350); б) тихо, невиразно щось говорити. Він читав більше про себе, коли-не-коли стиха мугикаючи щось під ніс (Мирний, IV, 1955, 373).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мугикаю | мугикаємо |
2 особа | мугикаєш | мугикаєте |
3 особа | мугикає | мугикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мугикатиму | мугикатимемо |
2 особа | мугикатимеш | мугикатимете |
3 особа | мугикатиме | мугикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мугикав | мугикали |
Жіночий рід | мугикала | |
Середній рід | мугикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мугикаймо | |
2 особа | мугикай | мугикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мугикаючи | |
Минулий час | мугикавши |