мужніти
МУЖНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати дорослим, фізично й духовно зрілим. Як людина, що з літами змінюється, зріє, мужніє, так змінилась за роки блукань між людьми і оця її проста дівоча пісенька (Гончар, II, 1959, 174); В боях зростаючи на полі, Йдучи, мужніючи в літах, Син фронтового комсомолу Під співи кулі виростав (Ус., Шість, 1940, 21).
2. перен. Ставати сильнішим, набуваючи досвіду; розвиватися, міцніти. Робітничий клас не гине, а росте, міцніє, мужніє, згуртовується, освічується і загартовується в боротьбі (Ленін, 19, 1950, 200); У славних вікопомних битвах - під Жовтими Водами і під Корсунем.. - виростала і мужніла богатирська сила нашого народу (Цюпа, Україна.., 1960, 22); Разом із зміцненням нашої Батьківщини міцніло, творчо мужніло й наше кіномистецтво (Рад. Укр., 27.УІІІ 1959, 3).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мужнію | мужніємо |
2 особа | мужнієш | мужнієте |
3 особа | мужніє | мужніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мужнітиму | мужнітимемо |
2 особа | мужнітимеш | мужнітимете |
3 особа | мужнітиме | мужнітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мужнів | мужніли |
Жіночий рід | мужніла | |
Середній рід | мужніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мужніймо | |
2 особа | мужній | мужнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мужніючи | |
Минулий час | мужнівши |