мурашник
МУРАШНИК, мурашника, ч . 1. Конусоподібна купа з хвої, сухої трави, землі, шматочків листя й т. ін., що є надземною частиною житла мурашок. Ганна в задумі дивилась собі під ноги, копирсала нагаєм мурашник (Гончар, II, 1959, 259); Коли в мурашниках закрита частина ходів і навкруги мало повзає мурашок - чекай дощу (Наука.., 7, 1956, 24); * У порівн. За вікнами стояла ще ніч, а в приміщенні, як у мурашнику, товклися люди (Коцюба, Перед грозою, 1958, 43).
2. перен. Про велику кількість людей. Гордий, холодний, сріблясто-блідий [місяць], наче переляканий, сумно дивився на бідну землицю, на її людський мурашник і людську долю (Кобр., Вибр., 1954, 207); Коло ганку і на подвір'ї вже зібрався увесь розтривожений монастирський мурашник (Мик., II, 1957, 405); // Про місце, де перебуває велика кількість людей. Важко простежити шлях людини в такому кипучому велетенському мурашнику, як місто з кількамільйонним населенням (Дмит., Розлука, 1957, 209).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мурашник | мурашники |
Родовий | мурашника | мурашників |
Давальний | мурашникові, мурашнику | мурашникам |
Знахідний | мурашник, мурашника | мурашники, мурашників |
Орудний | мурашником | мурашниками |
Місцевий | на/у мурашнику | на/у мурашниках |
Кличний | мурашнику | мурашники |