муркотати
МУРКОТАТИ, очу, очеш і МУРКОТІТИ, очу, отиш, недок. 1. неперех. Безперестанно видавати звуки "мур-мур" (про котів та інших котячих). [Варка:] Як почне було Зінько читать, то я слухаю-слухаю, а далі й задрімаю, і почне мені вчуватись, що нібито котик муркоче під самісіньким вухом (Крон., II, 1958, 226); На лаві солодко муркотів кіт (Кучер, Трудна любов, 1960. 437); * Образно. Заспокоєне після цілоденної колотнечі місто стиха муркоче, мов левиця коло своїх малят у барлозі (Кол., Терен.., 1959, 246).
2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. - Ну, що, сину? - спитав батько. Густав не відповідав, муркотячи під носом цифри, котрі то додавав, то відтягав (Фр., III, 1950, 76); Господи! краще з тобою В темних сидіти шинках, Ніж муркотіти без тебе Всі молитви в вівтарях (Крим., Вибр., 1965, 229); Старий іде, посмоктуючи цигарку, муркочучи дідівську пісню (Ю. Янов., IV, 1959, 259).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | муркочу | муркочемо |
2 особа | муркочеш | муркочете |
3 особа | муркоче | муркочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | муркотатиму | муркотатимемо |
2 особа | муркотатимеш | муркотатимете |
3 особа | муркотатиме | муркотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | муркотав | муркотали |
Жіночий рід | муркотала | |
Середній рід | муркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | муркочімо | |
2 особа | муркочи | муркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | муркочучи | |
Минулий час | муркотавши |