міліціонер
МІЛІЦІОНЕР, а, ч. Працівник міліції (у 1 знач.), який стежить за громадським порядком. [Міліціонер:] Тут перед вами не Петро, а старший міліціонер товариш Редька (Корн., І, 1955, 283); Аж ось і місто почалось, Дзвінки трамвайні чуть, І міліціонер жезлом Показує нам путь (Мур., Піонер. слово, 1951, 72).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міліціонер | міліціонери |
Родовий | міліціонера | міліціонерів |
Давальний | міліціонерові, міліціонеру | міліціонерам |
Знахідний | міліціонера | міліціонерів |
Орудний | міліціонером | міліціонерами |
Місцевий | на/у міліціонері, міліціонерові | на/у міліціонерах |
Кличний | міліціонере | міліціонери |