мінос
МІНОС, -а, ч. У давньогрецькій міфології – цар о. Кріт, син Зевса та Європи, який після смерті став суддею над душами померлих в пеклі; вважається, що Мінос був мудрий і справедливий правитель і законодавець; в афінських переказах зображувався ворогом материкової Греції.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Мінос | Міноси |
Родовий | Міноса | Міносів |
Давальний | Міносові, Міносу | Міносам |
Знахідний | Міноса | Міносів |
Орудний | Міносом | Міносами |
Місцевий | на/у Міносі, Міносові | на/у Міносах |
Кличний | Міносе | Міноси |