міркування
МІРКУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. міркувати. - Тут [на сахарні] треба багато міркування, треба добре головою крутить! (Н.-Лев., III, 1956, 320).
2. Результат роздумів; думка, погляд, переконання. Коли бачив [батько], що син.. готовий від великої довіри до батька сказати що-небудь таке, чого, може, і не слід би, як підказувала батькові інтуїція, говорити з міркувань партійної конспірації, він сам навмисне ухилявся від такої розмови (Головко, II, 1957, 585); Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування (Ле, Право.., 1957, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міркування | міркування |
Родовий | міркування | міркувань |
Давальний | міркуванню | міркуванням |
Знахідний | міркування | міркування |
Орудний | міркуванням | міркуваннями |
Місцевий | на/у міркуванні | на/у міркуваннях |
Кличний | міркування | міркування |