містина
МІСТИНА, и, ж. Те саме, що місце 1, 2. [1 - й голос:] В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (Сам., II, 1958, 70); Христя з подругою вибрали собі містину під стінкою (Горд., Заробітчани, 1949, 44); Містина вся дика, таємнича, але не понура, - повна ніжної задумливої поліської краси (Л. Укр., III, 1952, 186); Ганні ця містина нагадала розкішні полтавські левади. Густа лугова трава, гінкі молоді очерети, клдб'я поодиноких верб (Гончар, Таврія, 1952, 339).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | містина | містини |
Родовий | містини | містин |
Давальний | містині | містинам |
Знахідний | містину | містини |
Орудний | містиною | містинами |
Місцевий | на/у містині | на/у містинах |
Кличний | містино | містини |