місточок
МІСТОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до місток. Понад самісінькою Россю.., поміж купами каміння в'ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках (Н.-Лев., І, 1956, 49); На шляху тому ярок, глибоченький ярок, а в ярку тому місточок (Вишня, І, 1956, 383); Від динамічних можливостей слова учений [О. О. Потебня] перекидає місточок до складного образного цілого - художнього твору (Рад. літ-во, 2, 1961, 46); * Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще більше розвела й без того ветхий місточок між братами (Тют., Вир, 1964, 227).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | місточок | місточки |
Родовий | місточка | місточків |
Давальний | місточкові, місточку | місточкам |
Знахідний | місточок | місточки |
Орудний | місточком | місточками |
Місцевий | на/у місточку | на/у місточках |
Кличний | місточку | місточки |