міщанин
МІЩАНИН, а, ч. і. У дореволюційній Росії - особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172); Чути пісню було.. і в хамах заможніших міщан та ремісництва (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 115); 2. перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель. Буває й так, що на виробництві, в колективі, скрізь, де є громадський контроль, людина поводиться, нібито, бездоганно, а дома вона виявляє огидні риси міщанина (Ком. Укр., 6, 1960, 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міщанин | міщани |
Родовий | міщанина | міщан |
Давальний | міщанинові, міщанину | міщанам |
Знахідний | міщанина | міщан |
Орудний | міщанином | міщанами |
Місцевий | на/у міщанині, міщанинові | на/у міщанах |
Кличний | міщанине | міщани |