Навик
НАВИК, у, ч. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами. Поступово вона набувала навиків [роботи горнового], почала працювати краще (Ткач, Крута хвиля, 1954, 167); Під час занять гімнасток старших розрядів відновлюються технічні навики з основних вправ (Худ. гімнаст., 1958, 9); // перев. мн. Практичні знання, досвід у якій-небудь галузі. Багато кадрових робітників передавали молоді свої знання, трудові навики (Ком. Укр., 2, 1966, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | навик | навики |
Родовий | навику | навиків |
Давальний | навикові, навику | навикам |
Знахідний | навик | навики |
Орудний | навиком | навиками |
Місцевий | на/у навику | на/у навиках |
Кличний | навику | навики |
навичка
НАВИЧКА, и, ж. Схильність чи потреба діяти, вести себе певним чином; звичка. Мав [Гриць] навичку щонеділі впитися (Март., Тв., 1954, 58); Початкуючі диригенти вправляються в тактуванні перед дзеркалом, щоб вчасно збутися лихих навичок та негарних манір (Осн.. диригув., 1960, 191); // Уміння, набуте вправами, досвідом; навик. На ударних комсомольських будовах десятки тисяч юнаків і дівчат проходять хорошу школу виховання, вчаться переборювати труднощі, набувають навички господарювання (Ком. Укр., 5, 1963, 19); Робота на фрезерному верстаті вимагала не лише практичних навичок, але й певних теоретичних знань (Ткач, Арена, 1960, 208).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | навичка | навички |
Родовий | навички | навичок |
Давальний | навичці | навичкам |
Знахідний | навичку | навички |
Орудний | навичкою | навичками |
Місцевий | на/у навичці | на/у навичках |
Кличний | навичко | навички |