нагорі
НАГОРІ, присл. 1. У верхній або на верхній частині чого-небудь. Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому, що вони були такі горді і хотіли жити найвище від усіх.. Просто їм здавалося, що там, нагорі, їм буде і безпечніше, і веселіше (Ів., Ліс. казки, 1954, 14); // На верхньому поверсі будинку. Ми зупинилися в недорогому, але чепурненькому готелі. Михайло із Ляським у дешевенькому номері нагорі, а ми з дружиною - в розкішній кімнаті внизу (Досв., Вибр., 1959, 105); // На поверхні, зверху чого-небудь. Там, нагорі, вже напевне почалася робота, там напевне вживають усіх заходів, щоб врятувати шахту і людей, які лишилися під землею (Донч., Шахта.., 1949, 148).
2. перен., розм. В організації, що стоїть вище в адміністративному відношенні. - Знаєте, чиїм ад'ютантом Білограй був у війну? Знаєте! Отож. Генерала армії. От що за рука в нього там, нагорі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 166).
нагора
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нагора | нагори |
Родовий | нагори | нагор |
Давальний | нагорі | нагорам |
Знахідний | нагору | нагори |
Орудний | нагорою | нагорами |
Місцевий | на/у нагорі | на/у нагорах |
Кличний | нагоро | нагори |