надія
НАДІЯ, ї, ж. 1. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. Як же його у неволі Жити без надії? (Шевч., II, 1953, 67); Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще, що жевріла в його серці (Коцюб., І, 1955, 104); Найбільше в нього надії було на те, що він зустрінеться з кимось із сільських хлопців (Тют., Вир, 1964, 39).
2. Те (той), на що (на кого) можна надіятися, покладатися, що (хто) є відрадою, опорою для кого-небудь. А он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину. Єдину надію! в військо оддають! (Шевч., І, 1951, 242); Слова найкращі - замалі тебе достойно оспівати, надіє нашої землі і всіх земель, Росіє-мати (Уп., Вітчизна миру, 1951, 58); Ось як вчинив з нею він, її надія, її опора (Гончар, Тронка, 1963, 244).
Жити надією - дуже бажати здійснення того, про що мріють, чого сподіваються. Арсен слав телеграми на ім'я Тасі щодня. Хоч відповіді не було, він жив надією (Дмит., Розлука, 1957, 84); Мала надія; Мало надії; Нема надії - немає впевненості у можливості здійснення бажаного, потрібного і т. ін. Нема дощу та й нема. Ярина, показує погано, на озимину мала надія (Коцюб., І, 1955, 43); Плекати надію - сподіватися, вірити у можливість чого-небудь. Одарка все ще плекала надію, що її Данилко буде не такий, як інші діти (Панч, Синів.., 1959, 36); Подавати (подати) надію (надії) див. подавати; Покладати [всю] надію ([всі] [свої] надії) на кого-що - розраховувати на кого-, що-небудь, чекати чогось від кого-, чого-небудь. Як і російські революційні демократи, Шевченко всі свої надії покладав на народ, на велику силу, що таїлася в ньому (Ком. Укр., 1, 1964, 73); [Не] утрачати (утратити) [останню] надію - (не) переставати вірити в здійснення чого-небудь. Хома не втрачає надії знайти отак коли-небудь закопану бочку добрячого столітнього вина (Гончар, III, 1959, 128); Лукина перечула через людей, що Улас уже заручився, і втратила останню надію на своє щастя (Н.-Лев., III, 1956, 348); Уся надія на кого - дуже вірити, що хтось здійснить щось бажане, потрібне і т. ін. - На вас уся надія, товариші. Заради цього і прибув сюди до вас. Неодмінно треба звільнити [заарештованого] (Головко, II, 1957, 530).
@ Бути при надії, діал. - чекати родів (про вагітну жінку). - Як я була при надії, а він напитий прийшов, то й за волоси мене водив, і ще й кулакував (Март., Тв., 1954, 123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надія | надії |
Родовий | надії | надій |
Давальний | надії | надіям |
Знахідний | надію | надії |
Орудний | надією | надіями |
Місцевий | на/у надії | на/у надіях |
Кличний | надіє | надії |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Надія | Надії |
Родовий | Надії | Надій |
Давальний | Надії | Надіям |
Знахідний | Надію | Надій |
Орудний | Надією | Надіями |
Місцевий | на/у Надії | на/у Надіях |
Кличний | Надіє | Надії |
§ 45. Поділ на групи (І, п. 2): надія
§ 46. Зразки відмінювання іменників (І): надій
§ 47. І відміна (А, п. 1, 6): надія, надії, надію, надією, надіє, надій, надіям
§ 47. І відміна (А, п. 2): надія, надії, надію, надією, надіє, надій, надіям
§ 47. І відміна (А, п. 3): надія, надії, надію, надією, надіє, надій, надіям
§ 47. І відміна (А, п. 4): надія, надії, надію, надією, надіє, надій, надіям
§ 47. І відміна (А, п. 5): надія, надії, надію, надією, надіє, надій, надіям
§ 47. І відміна (Б, п. 1): надія, надії, надію, надією, надіє, надій, надіям
§ 47. І відміна (Б, п. 2, а): надія, надії, надію, надією, надіє, надій, надіям
§ 47. І відміна (Б, п. 3, б): надія, надії, надію, надією, надіє, надій, надіям