настояний
НАСТОЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до настояти2. Ром був настояний на рожевому листі (Н.-Лев., III, 1956, 112); Він нашвидку випив чарку горілки, настояної на деревії, закусив яєчнею (Донч., Вибр., 1948, 273); * Образно. Вечір був м'який, теплий, густо настояний на степових пахощах (Гончар, Новели, 1954, 124).
2. у знач. прикм. Міцний від тривалого стояння (про вино і т. ін.). Пані Оборська оступилася, сіла з другого краю стола. Потім підвелася, відсунула венецьку тикву з настояним угорським вином (Ле, Наливайко, 1957, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | настояний | настояна | настояне | настояні |
Родовий | настояного | настояної | настояного | настояних |
Давальний | настояному | настояній | настояному | настояним |
Знахідний | настояний, настояного | настояну | настояне | настояні, настояних |
Орудний | настояним | настояною | настояним | настояними |
Місцевий | на/у настояному, настоянім | на/у настояній | на/у настояному, настоянім | на/у настояних |