натомлений
НАТОМЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до натомити. Обидва товариші, вже без зайвих турбот, натомлені нічницями, твердо поснули сном молодості (Коцюб., І, 1955, 343); Натомлений безсонням, Юрко благально дивився на брата (Коз., Вибр., 1947, 24); * Образно. Натомлене штормом море здається безсилим і ледве вихлюпує на човен слабі брижини (Логв., Давні рани, 1961, 8).
2. у знач. прикм. Який відчуває втому; знесилений роботою, діяльністю і т. ін. Гордій вернувся натомлений додому (Гр., II, 1963, 46); Хочеться знайти холодок і бодай на кілька хвилин дати спокій своїм натомленим ногам (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 133); На повітці для дров, прив'язаній до хати антеною, спочивала пара натомлених птахів (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 199).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | натомлений | натомлена | натомлене | натомлені |
Родовий | натомленого | натомленої | натомленого | натомлених |
Давальний | натомленому | натомленій | натомленому | натомленим |
Знахідний | натомлений, натомленого | натомлену | натомлене | натомлені, натомлених |
Орудний | натомленим | натомленою | натомленим | натомленими |
Місцевий | на/у натомленому, натомленім | на/у натомленій | на/у натомленому, натомленім | на/у натомлених |