неввічливий
НЕВВІЧЛИВИЙ, а, е. Який нехтує правилами пристойності, не виявляє уважності, люб'язності; нечемний. Іван був і досі неввічливий, а тепер ще гірший став (Федьк., Буковина, 1950, 63); - Про вас говорять, панно Маню, що внаслідок вашої, як ви самі сказали "емансипації", дуже неввічливі проти мужчин (Коб., III, 1956, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неввічливий | неввічлива | неввічливе | неввічливі |
Родовий | неввічливого | неввічливої | неввічливого | неввічливих |
Давальний | неввічливому | неввічливій | неввічливому | неввічливим |
Знахідний | неввічливий, неввічливого | неввічливу | неввічливе | неввічливі, неввічливих |
Орудний | неввічливим | неввічливою | неввічливим | неввічливими |
Місцевий | на/у неввічливому, неввічливім | на/у неввічливій | на/у неввічливому, неввічливім | на/у неввічливих |