недруг
НЕДРУГ, а, ч. 1. Той, хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь. Іван поволі підвівся, не спускаючи погляду з свого давнього недруга (Кол., Терен.., 1959, 356); // чого. Той, хто вороже ставиться до чого-небудь, заперечує, не визнає його, дотримуючись протилежних поглядів. Недруги Радянської країни всіляко намагаються оббрехати зовнішню політику СРСР (Ком. Укр., 3, 1960, 23); - Єдине, що непокоїть мене, - мовив згодом Шульга, - щоб злі сили, всі недруги мирного життя не вчинили найстрашнішого злочину в історії... (Рибак, Час.., 1960, 230).
2. нар.-поет. Противник у воєнних діях; ворог. З тобою, Русь, не раз, не двічі В далекі й близькі грізні дні Дивились недругу у вічі, Не раз стояли поруч в січі, В революційному вогні (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 152).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недруг | недруги |
Родовий | недруга | недругів |
Давальний | недругові, недругу | недругам |
Знахідний | недруга | недругів |
Орудний | недругом | недругами |
Місцевий | на/у недругу, недругові | на/у недругах |
Кличний | недруже | недруги |