нелюдимий
НЕЛЮДИМИЙ, а, е. 1. Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. Чудна вона, нелюдима (Коцюб., І, 1955, 271); - Які ж ви богатирі? Богатирі такі нелюдимі та непривітні не бувають (Укр.. казки, легенди.., 1957, 161).
2. На якому чи в якому немає людей (про місцевість, край і т. ін.); безлюдний. Тільки б швидше звідси, з цих нелюдимих степів (Ле, Україна, 1940, 387); Вночі над краєм нелюдимим піднявся дужий сніговій (Уп., Вірші.., 1957, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нелюдимий | нелюдима | нелюдиме | нелюдимі |
Родовий | нелюдимого | нелюдимої | нелюдимого | нелюдимих |
Давальний | нелюдимому | нелюдимій | нелюдимому | нелюдимим |
Знахідний | нелюдимий, нелюдимого | нелюдиму | нелюдиме | нелюдимі, нелюдимих |
Орудний | нелюдимим | нелюдимою | нелюдимим | нелюдимими |
Місцевий | на/у нелюдимому, нелюдимім | на/у нелюдимій | на/у нелюдимому, нелюдимім | на/у нелюдимих |