необачно
НЕОБАЧНО. Присл. до необачний. [Теофіл:] Сивизна ж та мені не дозволяє словами розкидати необачно (Л. Укр., II, 1951, 437); Заєць неначе розумів настрій мисливця і не тільки не квапився, а прямо-таки навмисне вів себе необачно (Ряб., Жайворонки, 1957, 22); // у знач. присудк. сл. Як це необачно, що вона наважилася порушити професорову заборону (Смолич, І, 1958, 80).