непомірний
НЕПОМІРНИЙ, а, е. Який перевершує звичайну міру; надмірний. Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (Коцюб., І, 1955, 190); [Надія:] А чого у нас тепер так багато гіпертоніків? [Катерина:] Найчастіше - від непомірного апетиту (Корн., II, 1955, 286); Вона [Килина Макарівна] була такої непомірної висоти, що мало не торкалася стелі (Баш, Надія, 1960, 27); // Позбавлений розмірності, пропорційного співвідношення. Малі ноженята байдуже про непомірні чоботи своє робили: він ними швидко чекрижив [ішов] все вперед та вперед (Мирний, IV, 1955, 299); Він голосно пошморгував носом, поблискував очима, підсував на лоба непомірного кашкета (Збан., Мор. чайка, 1959, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непомірний | непомірна | непомірне | непомірні |
Родовий | непомірного | непомірної | непомірного | непомірних |
Давальний | непомірному | непомірній | непомірному | непомірним |
Знахідний | непомірний, непомірного | непомірну | непомірне | непомірні, непомірних |
Орудний | непомірним | непомірною | непомірним | непомірними |
Місцевий | на/у непомірному, непомірнім | на/у непомірній | на/у непомірному, непомірнім | на/у непомірних |