непоспішливий
НЕПОСПІШЛИВИЙ, а, е. Якому не властива поспішливість, не схильний поспішати; неквапливий, повільний. Якби котромусь з лужинців-старожилів сказали раніше, що в Луцьку продукуватимуть автомашини, непоспішливий волиняк, напевне, гірко посміхнувся б (Літ. Укр., 15.III 1966, 2); // Який відбувається, здійснюється неквапливо, повільно. Жодна зі згадок, які так буйно вихорилися цілий вечір, не повернулася, не порушила непоспішливого плину думок нічних (Шовк., Людина.., 1962, 106).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непоспішливий | непоспішлива | непоспішливе | непоспішливі |
Родовий | непоспішливого | непоспішливої | непоспішливого | непоспішливих |
Давальний | непоспішливому | непоспішливій | непоспішливому | непоспішливим |
Знахідний | непоспішливий, непоспішливого | непоспішливу | непоспішливе | непоспішливі, непоспішливих |
Орудний | непоспішливим | непоспішливою | непоспішливим | непоспішливими |
Місцевий | на/у непоспішливому, непоспішливім | на/у непоспішливій | на/у непоспішливому, непоспішливім | на/у непоспішливих |