непритомний
НЕПРИТОМНИЙ, а, е. 1. Який утратив свідомість; зомлілий. Її так уразило мордування над Романом Сивашем, що впала непритомна і з місяць була після того хвора (Гр., II, 1963, 307); Приголомшений ударом, якусь хвилину я лежав непритомний (Мур., Бук. повість, 1959, 33); // Який відзначається втратою свідомості. Він верзе в непритомнім стані не одно таке, що й сам потім не тямить (Март., Тв., 1954, 267).
2. Який виражає відсутність свідомості. Мош-Діма з непритомним усміхом проказував молитву (Коцюб., І, 1955, 214); В свічаді відбивалися заплакані очі, розтріпане волосся, лютий, непритомний погляд (Л. Укр., III, 1952, 540).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непритомний | непритомна | непритомне | непритомні |
Родовий | непритомного | непритомної | непритомного | непритомних |
Давальний | непритомному | непритомній | непритомному | непритомним |
Знахідний | непритомний, непритомного | непритомну | непритомне | непритомні, непритомних |
Орудний | непритомним | непритомною | непритомним | непритомними |
Місцевий | на/у непритомному, непритомнім | на/у непритомній | на/у непритомному, непритомнім | на/у непритомних |