неприязний
НЕПРИЯЗНИЙ, а, е. Який не виявляє приязні, прихильності, привітності у ставленні до інших; вороже, недружелюбно настроєний до кого-, чого-небудь. Ти осталась Стара і немощна. Людей, Людей неприязних благаєш І Христа ради простягаєш Коло зачинених дверей Старії руки (Шевч., II, 1963, 260); До жінки став [Новітний] якийсь.. неприязний, від дітей держався здалека (Фр., IV, 1950, 494); - Якась ти неприязна до людей стаєш (Гур., Новели, 1951, 48); // Який виражає або містить у собі неприязнь, недружелюбність, ворожість. - Учениця відчуває неприязне ставлення до себе однокласниць (Донч., V, 1957, 251); Катерина подивилась на маму з неприязним співчуттям (Вільде, Сестри.., 1958, 445).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неприязний | неприязна | неприязне | неприязні |
Родовий | неприязного | неприязної | неприязного | неприязних |
Давальний | неприязному | неприязній | неприязному | неприязним |
Знахідний | неприязний, неприязного | неприязну | неприязне | неприязні, неприязних |
Орудний | неприязним | неприязною | неприязним | неприязними |
Місцевий | на/у неприязному, неприязнім | на/у неприязній | на/у неприязному, неприязнім | на/у неприязних |
неприязнь
НЕПРИЯЗНЬ, і, ж. Неприязне, недружелюбне, вороже ставлення; неприхильність до кого-небудь. Неприязні та сварки з ним у нас не було ніколи (Фр., І, 1955, 260); Сильна неприязнь до сина міцно засіла в Остаповій душі (Горд., II, 1959, 284); - Ми не повинні з вами неприязнь один до одного відчувати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неприязнь | неприязні |
Родовий | неприязні | неприязней |
Давальний | неприязні | неприязням |
Знахідний | неприязнь | неприязні |
Орудний | неприязню | неприязнями |
Місцевий | на/у неприязні | на/у неприязнях |
Кличний | неприязне | неприязні |