непутящий
НЕПУТЯЩИЙ, а, е. 1. Який діє без достатнього роздумування, серйозності, робить вчинки, що викликають загальний осуд; нетямущий, безпутний. Другі люди теж казали на Андрія, що він непутящий (Коцюб., І, 1955, 444); - Гляди, Прісько! Не було в нашому роду непутящих молодиць, не попустимо й тебе волочитися: прочую, то не подарую! - погрозився Максим (Л. Янов., І, 1959, 220); // Який погано виконує покладені на нього обов'язки. - Непутящий учень з того Павлика, - порішила вчителька (Горд., Буян, 1938, 23).
2. Те саме, що непристойний. Груня сповнилася образи - її, молоду, заміжню жінку, облаяти непутящими словами!.. (Горд., II, 1959, 436); // у знач. ім. непутяще, щого, с . Все, що виходить за межі загальноприйнятих норм. [Г а пка:] Панькайся з любою невісточко, дасться вона нам узнаки! [Захарко:] А, хоч не плети непутящого, вгамуйся..! (Кроп., II, 1958, 158).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непутящий | непутяща | непутяще | непутящі |
Родовий | непутящого | непутящої | непутящого | непутящих |
Давальний | непутящому | непутящій | непутящому | непутящим |
Знахідний | непутящий, непутящого | непутящу | непутяще | непутящі, непутящих |
Орудний | непутящим | непутящою | непутящим | непутящими |
Місцевий | на/у непутящому, непутящім | на/у непутящій | на/у непутящому, непутящім | на/у непутящих |