нерідний
НЕРІДНИЙ, а, е. 1. Який не перебуває у кровній спорідненості з ким-небудь. Згадав сирота Степан в неволі Свою далеку Україну, Нерідного батька старого І коника вороного І нерідную сестру Ярину (Шевч., II, 1963, 340); Маму й нерідного діда нашого розстріляно в яру коло провалля (Ю. Янов., І, 1958, 308).
2. Не свій; запозичений, чужий. - Якщо довго говорити нерідною мовою, то й думати починаєш цією мовою (Донч., VI, 1957, 630).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нерідний | нерідна | нерідне | нерідні |
Родовий | нерідного | нерідної | нерідного | нерідних |
Давальний | нерідному | нерідній | нерідному | нерідним |
Знахідний | нерідний, нерідного | нерідну | нерідне | нерідні, нерідних |
Орудний | нерідним | нерідною | нерідним | нерідними |
Місцевий | на/у нерідному, неріднім | на/у нерідній | на/у нерідному, неріднім | на/у нерідних |