нерішучий
НЕРІШУЧИЙ, а, е. Якому не властива рішучість, твердість; який вагається при вирішенні чого-небудь. Хома ходив між людьми, ще нерішучий, наче не знав, з чого почати (Коцюб., II, 1955, 86); - Сміливіше, Варю! - промовила вчителька. - Ви завжди така нерішуча? (Донч., V, 1957, 362); // у знач. ім. нерішучі, чих, мн. Ті, кому не властива рішучість, твердість при вирішенні чого-небудь. - За мене не бійтеся, - повела бровами комсомолка. - Я не з таких. Найбільше не люблю страхополохів і нерішучих (Донч., II, 1956, 18); // Який виражає відсутність рішучості, сміливості, твердості і т. ін. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться [Деїфоб] на Кассандру (Л. Укр., II, 1951, 288); Геббельс зробив нерішучий крок до Кайта, спинився (Кол., На фронті.., 1959, 61).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нерішучий | нерішуча | нерішуче | нерішучі |
Родовий | нерішучого | нерішучої | нерішучого | нерішучих |
Давальний | нерішучому | нерішучій | нерішучому | нерішучим |
Знахідний | нерішучий, нерішучого | нерішучу | нерішуче | нерішучі, нерішучих |
Орудний | нерішучим | нерішучою | нерішучим | нерішучими |
Місцевий | на/у нерішучому, нерішучім | на/у нерішучій | на/у нерішучому, нерішучім | на/у нерішучих |