нерішучість
НЕРІШУЧІСТЬ, чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішучий. Нерішучість характеру; Нерішучість дій; Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості (Л. Укр., II, 1951, 317); - Заходьте, тітонько, - гукає вона, - побачивши нерішучість Елеонори (Чаб., Балкан. весна, 1960, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нерішучість | нерішучості |
Родовий | нерішучості, нерішучости | нерішучостей |
Давальний | нерішучості | нерішучостям |
Знахідний | нерішучість | нерішучості |
Орудний | нерішучістю | нерішучостями |
Місцевий | на/у нерішучості | на/у нерішучостях |
Кличний | нерішучосте | нерішучості |