нестаток
НЕСТАТОК, тку, ч. 1. перев. мн. Брак засобів до існування; бідність, нужда. Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло (Фр., X, 1954, 42); Перед очима [Прохора] пройшло власне життя - в огні, в тривогах і .. в нестатках (Мик., II, 1957, 90); Баба була несамовита, але ж то людина, озлоблена вічними нестатками і нуждою (Полт., Повість.., 1960, 341).
2. тільки одн. Те саме, що нестача. Ні в чому Віра не знала нестатку (Руд., Вітер.., 1958, 31); Цієї весни раніше, ніж звичайно, гнав пастухів на полонини нестаток заготовленої на зиму паші (Гжицький, Опришки, 1962, 228).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нестаток | нестатки |
Родовий | нестатку | нестатків |
Давальний | нестаткові, нестатку | нестаткам |
Знахідний | нестаток | нестатки |
Орудний | нестатком | нестатками |
Місцевий | на/у нестатку | на/у нестатках |
Кличний | нестатку | нестатки |