новатор
НОВАТОР, а, ч. Той, хто вносить і здійснює нові, прогресивні ідеї, принципи в будь-якій галузі діяльності. Я ще раніше сказав, що Франко явився новатором у галицькій літературі (Коцюб., III, 1956, 36); На будівництві він став новатором З дружнім своїм комсомольським загоном (Дор., Серед степу.., 1952, 77).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | новатор | новатори |
Родовий | новатора | новаторів |
Давальний | новаторові, новатору | новаторам |
Знахідний | новатора | новаторів |
Орудний | новатором | новаторами |
Місцевий | на/у новаторі, новаторові | на/у новаторах |
Кличний | новаторе | новатори |