нісенітниця
НІСЕНІТНИЦЯ, і, ж. Щось безглузде, нерозумне, без усякого змісту; дурниця. Не даючи слова промовити, він мені читав і читав всяку нісенітницю (Коцюб., III, 1956, 168); Казна-що! Приверзеться якась нісенітниця (Руд., Остання шабля, 1959, 463); // у знач. присудк. сл. Безглуздо, нерозумно. Він уперто відганяв думку, що це ж нісенітниця - шукати без вісті пропалу двадцять років тому людину саме серед цієї купки людей (Сміл., Зустрічі, 1936, 157); При умові існування національних відмінностей безнаціональна культура - цілковита нісенітниця (Ком. Укр., 12, 1959, 38).
@ Плести (наплести, верзти, наверзти, городити, нагородити і т. ін.) нісенітницю (нісенітниці) - говорити нерозумні, беззмістовні речі. А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Шевч., II, 1963, 209); Геть сп'янілий Гутбродт, втративши нитку розповіді, плів всякі нісенітниці (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 184).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нісенітниця | нісенітниці |
Родовий | нісенітниці | нісенітниць |
Давальний | нісенітниці | нісенітницям |
Знахідний | нісенітницю | нісенітниці |
Орудний | нісенітницею | нісенітницями |
Місцевий | на/у нісенітниці | на/у нісенітницях |
Кличний | нісенітнице | нісенітниці |