об'їзний
ОБ'ЇЗНИЙ, а, е. 1. Признач. для об'їзду (про шлях); кружний. Об 'їзна дорога.
2. Який здійснює об'їзди ділянки, що охороняється. Об 'їзний наглядач; // у знач. ім. об'їзний, ного, ч. Той, хто охороняє яку-небудь ділянку, об'їжджаючи її. Зненацька почувсь грюкіт коло дверей і в контору вступив Олійниченко з двома об 'їзними (Гр., II, 1963, 121).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | об'їзний | об'їзна | об'їзне | об'їзні |
Родовий | об'їзного | об'їзної | об'їзного | об'їзних |
Давальний | об'їзному | об'їзній | об'їзному | об'їзним |
Знахідний | об'їзний, об'їзного | об'їзну | об'їзне | об'їзні, об'їзних |
Орудний | об'їзним | об'їзною | об'їзним | об'їзними |
Місцевий | на/у об'їзному, об'їзнім | на/у об'їзній | на/у об'їзному, об'їзнім | на/у об'їзних |