облізлий
ОБЛІЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до облізти1. Обернувсь на цапиних ніжках та й пішов, неначе поніс на кілку свою лису, облізлу голову (Н.-Лев., І, 1956, 599); До старостування господаровитий Окунь і влітку, і взимку ходив у заяложеному, облізлому до останньої волосинки, ще парубоцькому кожусі (Стельмах, І, 1962, 364); Облізле, в лишаях обличчя мовчки висловлювало рабську покору і пошану до офіцера (Ле, Мої листи, 1945, 59); Рушниця стара, облізла, але для Романа вона - безцінний скарб (Донч., II, 1956, 289); Ген-ген, на вигоні, колишня стара зборня. Я пізнаю її по облізлій соломі (Кач., II, 1958, 50).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | облізлий | облізла | облізле | облізлі |
Родовий | облізлого | облізлої | облізлого | облізлих |
Давальний | облізлому | облізлій | облізлому | облізлим |
Знахідний | облізлий, облізлого | облізлу | облізле | облізлі, облізлих |
Орудний | облізлим | облізлою | облізлим | облізлими |
Місцевий | на/у облізлому, облізлім | на/у облізлій | на/у облізлому, облізлім | на/у облізлих |
облізти
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облізу | обліземо |
2 особа | облізеш | облізете |
3 особа | облізе | облізуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обліз | облізли |
Жіночий рід | облізла | |
Середній рід | облізло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облізьмо | |
2 особа | облізь | облізьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | облізши |